Сцена святково оформлена: жовто-блакитне полотнище в центрі сцени, український вінок над полотнищем, надпис «25! Народжені- вільними!». В запису звучать українські пісні, мелодії. Учасники та гості займають місця в глядачевій залі. Звучать урочисто – святкові фанфари, голос диктора:
Вишита колоссям і калиною,
Вигойдана співом солов’я,
Зветься величаво – Україною,
Земле зачарована моя.
На фоні українських мелодій ведучі Рупека Ю., Іващук В. розпочинають звітний концерт учнів Харківського вищого професійного училища швейного виробництва та побуту УІПА «Народжені – вільними!». Прекрасні слова про неньку Україну доповнюються кадрами безмежних лісів, зелених долин і лук, Карпатських вершин і синіх даль Дніпра, Донецьких просторів і зоряного Півдня, Полісся і Криму, золота полів Слобожанщини. Виступ хора під керівництвом заслуженого працівника культури України Василя Салевича змінюється
виступом театрального гуртка, а на сцені знову ведучі зі словами про те, що шлях до державної незалежності був довгим і тернистим. Минали роки, століття, кати намагались стерти українську пісню, українську мову, українську історію. У всі часи знаходились люди, що були ворогами української волі. Та не можна стерти людську пам’ять… На сцену виходять два юнаки і дві дівчини з запаленими свічками (ліхтариками). Звучать слова про захисників української державності . З’являється жінка-Пам’ять з символічним вогнем відродження»:
В молитвах всіх героїв пригадаю,
Живим у Бога буду щедрості просить.
Воскреснув дух, я всіх вас закликаю,
Людської пам’яті знов свічку запалить.
І знову прекрані виступи Чернякової Каті, ансамблю бандуристів,
танцювального ансамблю, вокального ансамблю, театру мод «Чарівниця», вокалістів Кулигіної Діани, Бажанової Катерини, Паламарчук Олени Олександрівни. І фінал:
Прихиляюсь до тебе уклінно,
Побажаю і щастя, й добра
Свято вірю: не вмре Україна,
Бо співочий народ не вмира.
Чудовий, неповторний творчий вечір…
